Будова шкіри
Шкіра складається з епідермісу та власне шкіри. Епідерміс (epidermidis) належить до плаского багатошарового епітелію, що має на різних ділянках тіла неоднакову товщину (1-4 мм). На ділянках тіла, де епідерміс має значну товщину, він містить 5 шарів клітин.
Найглибший шар епідермісу називають основним або призматичним, він побудований з базальних епідермоцитів, між якими розміщуються меланоцити, які виробляють пігмент меланін. Назовні від основного шару розміщується шипуватий шар, що складається з клітин, від яких відходять багато тонофліаментів, що нагадують шипи. На цьому шарі є зернистий шар, що складається з клітин, у цитоплазмі яких є невеликі зернята. Назовні від зернистого є блискучий шар, побудований з 2-4 рядків пласких безядерних клітин, заповнених епеїдином, що добре заломлює світло.
Зовнішній шар (роговий) складається з 2 шарів – сосочкового і сітчастого. Сосочковий складається з колагенових і еластичних волокон. У ньому є кровоносні і лімфатичні капіляри, розгалуження нервів і їхні закінчення. Волокна обплітають базальні епідермоцити і частково заходять у проміжки між ними, утворюють сосочки. Це сприяє з’єднанню епідермісу та дерми.
Сітчастий шар складається з товстих колагенових і еластичних волокон, які розміщуються у різних напрямках і перетинаються між собою.
При огляді шкіри можна побачити гребені, утворені сосочками сосочкового шару, та борозни між ними.
Підшкірна основа (tela subcutanea) зв’язує шкіру з глибинними тканинами. У дермі і підшкірній основі є кровоносні і лімфатичні судини. У підшкірній основі артерії розміщені в сполучній тканині між жировими скупченнями, від яких відходять гілки, що у дермі утворюють термальну артеріальну сітку. Від неї йдуть гілки до потових залоз шкіри. На межі між сітчастими та сосочковими шарами судини утворюють підсосочкову артеріальну сітку.
Лімфатичні судини формують підшкірну лімфокапілярну сітку шкіри.
У підшкірній основі містяться нервові закінчення і сплетіння, які сприймають та проводять різні подразнення. Шкіра тісно зв’язана з усіма органами і системами.
Будова шкіри
Малюнок 8
Шкіра являє собою тонку, але дуже стійку еластичну оболонку, що зв’язана з органами за допомогою шару жирової тканини, яку звичайно називають підшкірною жировою клітковиною.
Шкіра складається з трьох основних шарів: епідерміса, дерми (власне шкіри), підшкірної жирової клітковини (мал. 8).
І Епідерміс – це поверхнева частина шкіри, складається з багатошарового плаского ороговілого епітелію. В ньому розрізняють п’ять шарів:
1) найглибший – базальний, складається з одного ряду клітин, за рахунок поділу (розмноження) яких утворюються верхні шари епідермісу, лежить на базальній мембрані;
2) шипуватий – складається з 5-15 рядів клітин, що з’єднані між собою відростками – мостиками, між якими циркулює міжклітинна рідина, що живить епідерміс;
3) зернистий – складається з 1-2 рядів клітин, що містять зерна кератогіаліна – білкової речовини, з якої утворюється в подальшому кератин – рогова речовина шкіри;
4) блискучий шар - складається з 1-2 шарів клітин, що містять емідін - проміжний продукт перетворення кератогіаліна в кератин;
5) роговий шар - складається з ороговілих клітин, має велику стійкість до різних зовнішніх впливів.
Непокшоджений роговий шар не пропускає збудників інфекційних хвороб. Верхня частина рогового шару в нормі постійно відшаровується (фізіологічне шелушіння).
Клітини базального шару можуть утворювати шкірний пігмент меланін, такі клітини називаються меланоцитами. Базальний шар і клітини шипуватого шару об’єднують під назвою росткового (мальпігієвого) шару, клітини якого мають загальну властивість – здатність розмножуватися, завдяки чому відбувається постійне відновлення клітин всіх шарів епідерміса. Найтовстіший епідерміс на підошвах і долонях.
В епідермісі відсутні кровоносні судини; але є багато вільних нервових закінчень – рецепторів, які вважаються "вікнами нервової системи".
ІІ Дерма, або власне шкіра (dermis, corium) – глибока частина шкіри, складається зі щільної волокнистої сполучної тканини й основної речовини. В дермі розміщені кровоносні судини, нерви, потові і сальні залози, корені волосся й нігтів. Дерма поділяється на два шари: сосочковий і сітчастий.
1. Сосочковий шар прилягає до епідермісу, складається з пухкої волокнистої сполучної тканини. Виступи цього шару – сосочки. Вони заходять в епідерміс і утворюють на його поверхні гребінці і борозенки, борозни шкіри. Ці анатомічні утворення на шкірі створюють шкірний малюнок. Вони добре виражені на долонній поверхні і мають у кожної людини індивідуальний рисунок, що часто використовують у кримінальній справі. Дактилоскопія (шкіра пальця) використовується в судовій справі для встановлення особи. Такі ж особливості рисунка шкіри на долонях і підошвах (дерматогліфіка) допомагають установити спадковий характер захворювання.
В сосочкову шарі є гладкі місцеві клітини, які прикріплюються до волосяних сумок, їх називають м’язами, що підіймають волосся. При їх скороченні з’являється так звана “гусяча шкіра”, зменшується притік крові, а в результаті й тепловіддача. Цей шар містить велику кількість:
1) кровоносних судин;
2) лімфатичних судин;
3) нервових волокон і нервових закінчень.
2. Сітчастий шар складається з щільної неоформленої сполучної тканини. Вона містить пучки коллагенових волокон і сітки еластичних волокон, що зумовлюють стійкість всієї шкіри. В сітчастому шарі знаходяться потові і сальні залози та корені волосся.
а) Потові залози розміщені по всьому шкірному покриву, за виключенням кайми губ, головки статевого члена; особливо багато їх на шкірі долонь, підошв, чола. Потові залози відкриваються в дрібнесенькі ямки – вивідні отвори; вивідні протоки відкриваються на гребінцях.
Потові залози виділяють піт, до складу якого, крім води (89 %), входять хімічні речовини, які утворюються в результаті обміну речовин, що проходять в організмі – сечовина, сечова кислота, хлорид натрію і калію. Процеси потовиділення відіграють важливу роль у підтриманні нормальної температури тіла. Разом з потом з організму у великій кількості виділяються шкідливі речовини.
Загальна кількість потових залоз у людини досягає 2,5 млн.
б) Сальні залози за своєю будовою є альвеолярними залозами. Вони розміщені в сітчастому шарі, на всій поверхні тіла, особливо багато їх в шкірі обличчя, грудей, спини, за виключенням долонь і підошв. Вивідні протоки цих залоз відкриваються у волосяні мішки (волосяні фолікули). Сальні залози виділяють секрет – шкірне сало – складну за хімічним складом жирову речовину, що складається з ефірів холестерину, жирних кислот, білкових продуктів, гормонів. Покриваючи шкіру тонкою плівкою, шкірне сало надає їй еластичності, зменшує тертя поверхонь, що дотикаються, обмежуючи випаровування води з поверхні шкіри, захищає її від висихання. Шкірне сало й піт створюють кисле середовище на поверхні шкіри – так звану кислу мантію шкіри, яка відіграє важливу роль у захисті шкіри від гнійничкових захворювань. Функція сальних залоз і властивості їх секрета в значній мірі залежать від етилу ендокринної системи.
Живлення шкіри проходить за рахунок розвинутої сітки кровоносних та лімфатичних судин, що утворюють численні сплетення.
ІІІ Підшкірна жирова клітковина (підшкірний жир), складається з пухкої сполучної тканини, петлі якої заповнені жировими дольками. Товщина клітковини неоднакова на різних ділянках: наприклад, на очній повіці вона повністю відсутня, на щоках, животі, сідницях може досягати 10 см.
На межі між підшкірним шаром і дермою розміщена глибока артеріальна сітка (крововонсні судини шкіри можуть вміщати до 1 л крові).
Колір шкіри залежить від наявності в ній пігмента меланіна, наповнення кровоносних судин, товщини епідерміса. Пігментація шкіри може замінюватися під впливом різних факторів – наприклад, ультрафіолетового опромінення, при деяких захворюваннях можлива повна відсутність пігмента.